Тема №2 Безпека дорожнього руху. Заняття №28 Поняття про експертизу ДТП.
Поняття про експертизу та її види. Судова експертиза.
Експертизою називають дослідження будь-яких матеріальних об’єктів, процесів, явищ, яке проводиться за чиїмось дорученням спеціалістом у певній галузі знань (експертом) для вирішення питання, яке відноситься до цієї галузі, з представленням мотиваційного висновку. Експертизою ДТП називають комплексне науково-технічне дослідження всіх аспектів пригоди, виконане особами, які володіють спеціальними знаннями.
Для об’єктивного встановлення всіх причинно-наслідкових факторів виникнення ДТП і дії її прямих чи побічних учасників експертиза вимагає використання інформації із різних галузей знань, у тому числі юриспруденції, криміналістики, медицини, психофізіології, конструкції, теорії і розрахунку транспортних засобів, технології їх виготовлення, обслуговування і ремонту, проектування, будівництва і експлуатації доріг, організації і безпеки дорожнього руху тощо.
Залежно від відомчої приналежності організації, що досліджує ДТП, розрізняють два види експертизи:
1) судова експертиза;
2) службова експертиза (службове розслідування).
Судова експертиза проводиться, як правило, у випадку ДТП з важкими наслідками, коли необхідно виявити ступінь вини кожного з учасників пригоди. Вона виконується згідно з законом за дорученням слідчих і судових органів, які займаються розглядом кримінальних і цивільних справ. Судова експертиза повинна дати відповідь на питання: чи являється ДТП нещасним випадком, чи результатом дії її учасників, які порушили Правила дорожнього руху.
Експертизи проводяться експертними установами відповідно до регіональних зон обслуговування. Її виконують штатні співробітники цих установ, які мають вищу освіту, пройшли відповідну підготовку та атестовані як експерти певної спеціальності. В окремих випадках слідчі і судові органи доручають проведення експертизи позаштатним експертам експертних установ: працівникам науково-дослідних інститутів, вузів, технікумів.
Строки проведення експертизи встановлюються керівником експертної установи в межах десять днів – щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів і не складних за характером досліджень експертиз; одного місяця – щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів або складних за характером досліджень. Якщо експертиза не може бути виконана у зазначені строки, більший строк встановлюється за домовленістю з органом чи особою, які призначили експертизу.
За складом учасників судові експертизи діляться на:
1) одноособові;
2) комісійні;
3) комплексні.
Одноособову експертизу проводять у порівняно простих випадках, комісійну – назначають при розслідуванні складних пригод з великою кількістю учасників і транспортних засобів, а також за наявності обставин, які викликають суперечності серед експертів однієї спеціальності. Комплексну експертизу назначають у випадках, коли питання, що виникли, не можуть бути вирішені спеціалістами одного роду і вимагаються особи різних спеціальностей: лікарі; економісти; трасологи; криміналісти тощо.
Крім того, судова експертиза за черговістю проведення класифікується як а) первинна; б) додаткова; в) повторна. Проводячи первинну експертизу, експерт відповідає на конкретні питання, які стоять в постанові слідчого або у визначенні суду. Додаткову експертизу призначають за недостатньої якості або у разі неповного висновку експерта. Додаткові дослідження пояснюють висновок первинної експертизи. Повторна експертиза може бути призначена, якщо виникли сумніви в кваліфікації експерта, правильності проведення експертизи і т. д.
Обов’язки, права і відповідальність судового експерта.
Обов’язки, права і відповідальність судового експерта за належне їх виконання та дотримання регламентовані “Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз”, затвердженою наказом Міністерства юстиції України. У своїй діяльності експерт керується науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз.
На експерта покладаються такі обов’язки:
– прийняти до виконання доручену йому експертизу;
– повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані;
– з’явитися за викликом особи або органу, які призначили експертизу, для допиту з приводу проведеної експертизи чи повідомлення про неможливість її
проведення;
– заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин;
– з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, проводити дослідження у присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи сторін у цивільних та арбітражних справах.
Судовий експерт має право:
– знайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;
– порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань;
– з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання, що стосуються проведення експертизи, та задавати відповідні запитання особам, яких допитують;
– вказувати у висновку експертизи на факти, які мають значення для справи, про які йому не були поставлені запитання;
– у випадку незгоди з іншими членами експертної комісії – складати окремий висновок експертизи;
– викладати письмово відповіді на питання, які ставляться перед ним під час допиту;
– оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, які призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи.
Експерту забороняється:
– проводити експертизу без письмової вказівки керівника експертної установи (її структурного підрозділу), за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо після слідчого огляду, в якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду;
– самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалах неоднозначно;
-
розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання;
-
вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експертизи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чи побічно стосуються експертизи;
– зберігати кримінальні, цивільні та арбітражні справи, а також речові докази й документи, що є об’єктами експертизи, поза службовим приміщенням.
Експерт складає висновок експертизи від свого імені і несе особисту відповідальність за його правдивість. За надання завчасно неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, а також за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних попереднього слідства чи дізнання експерт несе кримінальну відповідальність за статтями Кримінального кодексу України. За злісне ухиляння від явки до органів дізнання та попереднього слідства або суду експерт несе відповідальність за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За допущені порушення при проведенні експертизи, що не призвели до кримінальної чи адміністративної відповідальності, штатний співробітник експертної установи може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а позаштатний – звільнений з посади позаштатного експерта.
Завдання судової автотехнічної експертизи.
Головними завданнями автотехнічної експертизи є:
– встановлення несправностей транспортного засобу, які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до ДТП чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправностей звичайно застосованими методами контролю за технічним станом транспортного засобу; визначення ступеня та механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди;
– встановлення механізму пригоди та його елементів: швидкості руху (при наявності слідів гальмування), гальмівного та зупинного шляхів, траєкторії руху, віддалі, пройденої транспортним засобам за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди;
– встановлення того, як повинен був діяти водій транспортного засобу в даній дорожній ситуації відповідно до вимог Правил дорожнього руху та чи мав він з моменту виникнення небезпеки технічну можливість запобігти пригоді.
Перед автотехнічною експертизою можуть бути поставлені й інші запитання, вирішення яких пов’язане з дослідженням технічного стану
транспортного засобу, дорожньої обстановки і дій учасників дорожньої події.
Для проведення судової автотехнічної експертизи в розпорядження експерта повинні бути надані такі основні матеріали:
– постанова слідчого (ухвала суду) про призначення експертизи;
– протокол огляду місця ДТП;
– схема ДТП;
– протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу;
– довідка по ДТП
і додаткові:
– протокол слідчого експерименту (якщо він проводився);
– довідка метеослужби про погоду;
– довідка про форму і стан дорожнього покриття в зоні ДТП;
– відомості про роботу світлофорів;
– протоколи допиту свідків.
У постанові (ухвалі) про призначення експертизи вказуються такі дані:
-
місце й дата винесення постанови чи ухвали;
-
посада, звання та прізвище особи, назва суду, який виніс постанову (ухвалу);
-
назва справи та її номер;
-
обставини справи, які стосуються експертизи;
-
підстави призначення експертизи;
-
прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи;
-
питання, поставлені експертові;
-
перелік об’єктів, що підлягають дослідженню, порівняльних матеріалів, а також матеріалів, направлених експертові для ознайомлення, або посилання на такі переліки, які є в матеріалах справи;
-
інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У разі призначення додаткової або повторної експертизи, крім вищезазначених матеріалів, експертові надсилаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками, а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку. У постанові (ухвалі) про призначення додаткової та повторної експертизи зазначаються мотиви й підстави їх призначення.
Протокол огляду місця ДТП містить опис і характеристику всіх елементів місця пригоди, який складає черговий по підрозділу ДАІ або інспектор дорожньо-патрульної служби, котрі повинні прибути на місце ДТП.
Схема ДТП є планом місцевості з графічним зображенням обстановки пригоди. Вона фіксує не тільки координати транспортних засобів і пішоходів після пригоди, їх приблизне розміщення перед пригодою, а також напрямок (траєкторію) руху. Схема повинна бути виконана в масштабі.
Протокол огляду і перевірки технічного стану транспортних засобів фіксує технічні несправності і пошкодження, виявлені при огляді цих засобів. Несправності можуть бути причиною ДТП, а пошкодження – його наслідком. Особливу увагу приділяють технічному стану агрегатів і систем автомобіля, які безпосередньо впливають на безпеку: рульове керування, шини, гальмівна система, підвіска, система освітлення і сигналізації.
Довідка по ДТП містить відомості про час і місце пригоди, адресу лікувальної установи, куди направлені особи, що постраждали, їхні прізвища і місця проживання, інформацію про автомобілі, що брали участь в пригоді, і їх водіїв. При цьому використовуються дані, які добуті в результаті огляду місця пригоди, а також опитування учасників пригоди, свідків.
Етапи експертизи і висновок експерта.
Експертні дослідження являють собою сполучення логічного аналізу і інженерних розрахунків. У більшості випадків процес проведення судової автотехнічної експертизи можна розділити на такі етапи:
1) ознайомлення з постановою, вивчення матеріалів справи;
2) побудова інформаційної моделі ДТП, що досліджується;
3) проведення розрахунків, складання графіків і схем;
4) оцінка проведених досліджень, уточнення початкової (первинної) моделі ДТП;
5) формулювання висновків і оформлення акту експертизи.
Отримавши постанову про призначення експертизи, експерт-автотехнік знайомиться з її змістом, вивчає фабулу пригоди у тому вигляді, в якому вона подана слідчим (судом), і питання, на які необхідно відповісти. Потім експерт аналізує матеріали кримінальної справи і систематизує їх у послідовності, зручній для майбутнього дослідження. Він подумки відтворює черговість подій в ході ДТП і дії його учасників. Згідно з постановою і матеріалами справи намічає приблизну модель пригоди, що досліджується.
Досліджуючи ДТП, експерт-автотехнік проводить розрахунки для визначення параметрів руху пішоходів і транспортних засобів. Необхідні дані він бере із постанови (ухвали), а також довідників, нормативних актів, інструкцій і інших джерел. До таких даних, зокрема, відносяться розміри автомобіля та його маса, показники тягової динамічності, коефіцієнт зчеплення шин з дорогою, час реакції водія, час спрацювання гальмівного привода, ККД трансмісії, коефіцієнт опору повітря тощо. При розрахунку можуть використовуватися аналітичні, графо-аналітичні і графічні методи.
Оцінюючи результати, отримані на основі розрахунків, експерту інколи доводиться змінювати первинну модель ДТП або повністю відмовлятися від неї і розробляти нову модель, яка узгоджувалася б з результатами проведених досліджень.
Висновок (акт) експертизи складається з трьох частин: 1) вступної; 2) досліджуваної; 3) висновків дослідження.
У вступній частині вказуються назва експертизи, її порядковий номер, вид (комісійна, додаткова, повторна і т. д.), особа або орган, які призначили експертизу, дані про експерта (посада, прізвище, освіта, стаж роботи тощо), дати надходження матеріалів і підписання висновку, найменування матеріалів, що надійшли на експертизу, обставини справи, питання, які належить вирішити експертові, попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, довідково-нормативні документи та методична література, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань.
У дослідницькій частині висновку експертизи описується процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновку експерта. Кожному питанню, яке вирішується експертом, має відповідати певний розділ дослідницької частини.
У заключній частині висновки дослідження викладаються у вигляді відповідей на поставлені питання в тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині. На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.
Службове розслідування ДТП в автотранспортних підприємствах.
Службове розслідування і розбір дорожньо-транспортних пригод проводиться згідно з “Типовим положенням про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (на всіх рівнях – міністерство – підприємство)”, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 877 від 12.11.2003р. Положення встановлює єдиний порядок проведення службового розслідування і розбору ДТП для підприємств, їх об’єднань, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, що мають транспортні засобі, які беруть участь у дорожньому русі.
Службовому розслідуванню підлягають усі ДТП за участю рухомого складу підприємств. Метою службового розслідування є:
1) визначення обставин і умов виникнення ДТП;
2) виявлення порушення норм і правил безпеки дорожнього руху, які потягнули за собою ДТП чи сприяли їх виникненню;
3) розробка заходів для профілактики аварійності на автомобільному транспорті.
Службове розслідування ДТП проводиться у взаємодії з працівниками ДАІ, органами дізнання, слідства, експертизи і, в необхідних випадках, організаціями, відповідальними за стан доріг, дорожніх споруд, державними інспекторами з охорони праці.
Службове розслідування проводиться:
-
ДТП за участю транспорту підприємств, в яких ніхто не загинув, а кількість травмованих не перевищує двох осіб, – підприємствами в термін до трьох діб;
-
ДТП за участю транспорту підприємств, в яких загинуло до 5 осіб або травмовано від 3 до 10 осіб, – державним департаментом автомобільного транспорту в термін до 5 діб;
-
ДТП за участю транспорту підприємств, в яких загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, – Міністерством транспорту і зв’язку в термін
до 10 діб.
Якщо ДТП зв’язана з незадовільним станом або поганим обладнанням доріг, для участі в службовому розслідуванні запрошують керівників відповідних дорожніх і комунальних організацій.
Для проведення службового розслідування створюється комісія на чолі фахівців служб та відділів підприємства (безпеки дорожнього руху, перевезень, кадрів, інженерно-технічного, планово-економічних та інших). Окрім того, на автотранспортному підприємстві запроваджується посада інженера з безпеки руху, який безпосередньо опікується дорожньо-транспортними пригодами.
Отримавши повідомлення про виникнення ДТП, керівник підприємства й інженер з безпеки руху негайно виїжджають на місце пригоди. Посадова особа,
яка веде службове розслідування, повинна:
– оглянути місце ДТП і пошкоджені транспортні засоби;
– сфотографувати загальний вигляд місця ДТП, розміщення транспортних засобів, що брали в ній участь, сліди гальмування, незадовільні дорожні умови, якщо такі виявлені;
– уточнити необхідні дані у водіїв, їх пояснення для пізнання обставин ДТП.
З дозволу слідчих органів потрібно:
– ознайомитись з протоколом огляду місця пригоди і транспортних засобів, схемою ДТП і в необхідному випадку зняти з неї копію;
– перевірити посвідчення водія, технічний паспорт, товарно-транспортну документацію й інше.
Необхідно встановити:
1) дату, точний час, місце виникнення ДТП (вулиця, район, номер дороги), назву організації, яка обслуговує дану дільницю, кілометр дороги або віддаль до найближчого населеного пункту;
2) марки (моделі) і номерні знаки транспортних засобів, що брали участь в ДТП;
3) кількість тих, що загинули, і травмованих;
4) характер і ступінь ушкоджень транспортних засобів;
5) прізвище, ініціали, клас і стаж водія;
6) стан кожного водія – здоровий, тверезий, втомлений (на основі висновку лікаря);
7) на якій годині роботи водія виникла ДТП;
8) мета поїздки, вид перевезень (міжнародні, міжміські, приміські); чи по призначенню використовувався транспортний засіб;
9) вид ДТП і причина його виникнення;
10) погодні умови (дощ, сніг, туман);
11) дорожні умови (вид покриття, стан проїжджої частини, наявність дорожніх знаків).
Потрібно також з’ясувати:
– обставини ДТП;
– порушення, що сприяли виникненню ДТП;
– осіб, що спонукали виникнення пригоди;
– відповідність дій водія ПДР;
– можливий вплив дорожніх умов на виникнення ДТП.
Необхідно перевірити стан роботи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в АТП, зокрема:
1) чи здійснюється контроль за роботою водіїв на лінії, за їх виходом і поверненням в АТП;
2) чи вживаються заходи до встановлення місця знаходження водіїв, які вчасно не повернулися в парк;
3) чи дотримується режим роботи і відпочинку водія;
4) чи були до цього випадку у водія порушення дисципліни;
5) як організоване в АТП навчання і підвищення кваліфікації у водіїв;
6) які заходи вживаються до водіїв-порушників;
7) за яких обставин водій виявився у стані сп’яніння за кермом (якщо це було встановлено);
8) чи досліджувались дорожні умови на маршрутах роботи транспортних засобів даного АТП і чи вживалися заходи для усунення виявлених недоліків;
9) чи нормувались швидкості руху на маршрутах;
10) чи відповідає технічний стан автомобіля вимогам БДР перед виїздом в рейс; хто контролював і хто проводив технічне обслуговування;
11) як в АТП організовані ТО і ТР автомобілів, чи є випадки надлишку пробігу між ТО-1 і ТО-2;
12) чи зберігається в АТП встановлений порядок стажування водіїв.
Щодо тих ДТП, у яких були постраждалі, за результатами службового розслідування складається акт. Він, як правило, містить вступну частину, чотири розділи і висновки.
У вступній частині вказують склад комісії, що проводить службове розслідування, моделі і номери транспортних засобів, що брали участь у ДТП, їх відомчу приналежність, місце, обставини і наслідки ДТП.
У I-му розділі “Відомості про водіїв” вказують прізвище, ім’я, вік кожного водія, класність, стаж роботи водієм і в даному АТП, час роботи на транспортному засобі даної моделі, стан здоров’я водіїв в момент ДТП, відомості про проходження медогляду водієм перед виїздом на лінію, на якій годині роботи трапилась пригода, чи були раніше у водія стягнення від адміністрації і органів ДАІ, чи траплялись з ним раніше ДТП.
У II-му розділі “Відомості про транспортні засоби” вказують дані про технічний стан транспортних засобів, що брали участь в ДТП (тип, марка, рік випуску, пробіг – загальний і після ТО з відміткою часу його проведення).
У III-му розділі “Стан профілактичної роботи щодо попередження дорожньо-транспортних пригод” вказують, як правило, недоліки, які сприяли виникненню ДТП.
У IV-му розділі “Відомості про дорожні умови” повинні вказуватись ширина проїжджої частини дороги і обочини, покриття дороги і його стан в момент ДТП, умови видимості, наявність дефектів дороги, якщо вони є і наявність дорожніх знаків.
У частині “Висновки” зазначають причини виникнення ДТП.
До акта службового розслідування додають:
– схему ДТП, фотографії місця ДТП і транспортних засобів;
– списки постраждалих (загиблих і поранених);
– матеріали обслідування АТП, пояснення працівників, копії наказів по АТП з висновками і конкретними заходами щодо попередження ДТП.
Створена комісія в тижневий строк здійснює зазначену перевірку, оцінює стан безпеки, готує пропозиції щодо покращення роботи у цій сфері і надає акт перевірки органу, який проводить службове розслідування.
Орган, який проводить службове розслідування, розглядає стан безпеки на комісії з безпеки дорожнього руху і готує відповідні рішення, пропозиції і заходи. Так, ДТП за участю транспорту підприємств, в яких ніхто не загинув, а кількість травмованих не перевищує двох осіб, у тижневий строк після закінчення службового розслідування розглядається на позачергових засіданнях комісії з безпеки руху підприємства. ДТП, в яких загинуло до 5 осіб або травмовано від 3 до 10 осіб, у тижневий строк розглядається на позачергових засіданнях комісії з безпеки руху державного департаменту автомобільного транспорту, а ДТП, в яких загинуло 5 і більше осіб – у двотижневий строк на позачергових засіданнях комісії з безпеки руху Міністерства зв’язку і транспорту.
За результатами службового розслідування та розгляду матеріалів ДТП на комісії з безпеки руху орган, який призначив службове розслідування, в десятиденний строк видає наказ, в якому передбачає заходи, спрямовані на попередження аварійності на автомобільному транспорті.
Домашнє завдання: Опрацювати та законспектувати в зошит заняття і вирішувати тести на сайті.
